Невідомі відомі бренди: як дурять українців винахідливі маркетологи

Ви купували болгарку «німецького» бренду? Або шуруповерт «з Австрії»? Є ймовірність, що цей інструмент зроблений на тому ж заводі в провінції Чжецзян, що й десятки інших «брендів» — просто з іншим логотипом і кольором корпусу.

В Україні процвітає специфічний маркетинговий феномен: реєстрація торгових марок з псевдоєвропейськими назвами, вигадані засновники з німецькими іменами і адреси офісів у містах, де про цей бренд ніхто ніколи не чув.

Як це працює: схема OEM-бренду

Китайські заводи давно освоїли модель white label / OEM: один і той самий виріб виготовляється для десятків замовників. Замовник отримує право наклеїти свій логотип, обрати колір корпусу і... придумати бренду «легенду».

Схема проста:

• українська компанія (або ФОП) реєструє торгову марку
• замовляє партію товару на китайському заводі
• придумує «походження» — Німеччина, Австрія, Швеція, Латвія
• запускає сайт із розмитими фото «заводу» і копіпастом «з 1987 року виробляємо…»
• продає через дистрибюторів, які сумлінно передруковують легенду

Споживач платить надбавку за «якість з Європи» — і отримує товар із тієї ж виробничої лінії, що й виріб без будь-якої легенди за втричі меншу ціну.

Vitals: латвійський бренд, якого не існує в Латвії

Один із найяскравіших прикладів — бренд Vitals, що позиціонував себе як латвійський виробник інструменту та техніки. На сайті дистриб'ютора пише "Країна реєстрації бренду — Латвія".

Проте латвійського сліду — нуль. Жоден латвійський реєстр компаній бренду не знає. Зате в Україні він продавався через розгалужену мережу дистрибюторів.

Але справжньою перлиною маркетингу стала легенда засновника — певний Отто Хіршбахер, справжнє німецьке ім'я, людина з баченням і принципами. Ця «біографія» розійшлась сторінками дистрибюторів — і так само тихо зникла з першоджерела. Знайдіть Отто Хіршбахера. Його не існує. Це красива легенда, яка немає ніякої основни.

Бренд Vitals зареєстрований в Україні компанією з Дніпропетровщини.

Інші «європейці» з українською пропискою

GRÖSSER — назва з умлаутом нібито одразу сигналізує нам «Made in Germany». Деякі сайти продавців пишуть - країна бренду Австрія, інші - Польща. Насправді — торгова марка, зареєстрована в Україні у Чернівцях, власник Андронік Іван Дмитрович. Бренд пропонує продукцію з китайських OEM заводів.

Mächtz — ще один бренд з умлаутом, що нібито зареєстрований в Німеччині, на сайті постачальника конкретно написано "Його штаб-квартира та інженерний центр базуються в Дортмунді", але німецькомовний Google не знає такого бренду від слова зовсім і показує лише сторінки з України. Якщо перевірити ТМ по базі EUIPO, то бренд є українським і зареєстрованим Деменко Дмитром Миколайовичем

ProCraft — «професійний інструмент», нібито з Німеччини. Бренд має реєстрації ТМ в Туреччині, Румунії, Молдові, але це ніяк не німецький бренд.

Grand — продавці пишуть "оригінальна чеська якість", хоча по факту це український бренд китайського виробництва.

Revolt — знову «Європа», а саме Швеція, у маркетингових матеріалах, і знову український Китай у документах.

Спільне у всіх: сайти з розмитими посиланнями на «країну виробника», відсутність реальних офісів у зазначених країнах, і продаж виключно або переважно в Україні.

Чому це проблема

Деякі скажуть: «Ну й що? Китай теж буває якісним». І це правда. Але справа не лише в якості.

По-перше — це введення в оману. Споживач платить за «німецьку інженерію», якої не існує. Це не просто маркетинг — у ряді випадків це підпадає під недобросовісну рекламу.

По-друге — цінова маніпуляція. «Європейське» походження дозволяє встановити ціну в 1,5–2 рази вищу за аналог без легенди.

По-третє — відповідальність розмита. Коли щось ламається, «бренд» розводить руками: офісу в Латвії немає, заводу в Німеччині немає, є лише ФОП у Харкові чи Одесі.

Як розпізнати псевдоєвропейський бренд

• Назва з умлаутом або скандинавськими мотивами — перевіряйте
• «Заснований у [рік] в [місто]» без єдиного підтвердження в реєстрах тієї країни
• Бренд продається тільки в Україні або пострадянських країнах
• Сайт є лише українською або російською мовою
• Засновник із гарним іменем, але без жодного сліду в інтернеті поза межами сайту дистрибютора
• Відсутність сторінки у торгових реєстрах Євросоюзу (перевірити можна через сайт EUIPO euipo.europa.eu або реєстри конкретних країн, в Україні - sis.nipo.gov.ua)

Довіряйте, але перевіряйте

Китайське виробництво — не вирок. Десятки чесних брендів не приховують походження своїх товарів і конкурують якістю та ціною. Але псевдоєвропейська легенда — це не маркетинг, це обман.

Наступного разу, купуючи «німецький» перфоратор, витратьте п'ять хвилин: пошукайте бренд у реєстрі країни-«походження». І не варто довіряти інформації, яку вам надасть Google, адже він просто цитує джерела, тобто сайти продавців. Якщо нічого не знайдете — ви щойно зустріли Отто Хіршбахера. І, загалом, такі бренди варто назвати "хіршбахерами".